Працюю тут 21 рік. Святий Миколай привів мене сюди, що я все життя тут.
Я - вчитель російської мови, але її вже відмінили, тому я залишилася вихователем. Вихователь – більш приземлений, ніж вчитель. Я роблю навіть те, що не входить в мої обов'язки, наприклад, перевіряю, чи малі наділи чисті шкарпетки.

Приходять наші випускники, я їм показую як все змінилося, а вони кажуть: «Це ми жили в спартанських умовах». Старе все було. Бідний інтернат був. Старі ліжка, старі меблі. А тепер все змінилося.

Діти зі мною усіма секретами діляться. Вони впевнені, що я ніколи нікому нічого не скажу. Вони тут цілими тижнями, і любов приходить. І треба з кимось обов'язково поділитись, пораду отримати.

Коли заходжу в школу, забуваю про усі негаразди, це як ліки

Ірина Юріївна, вихователь

Вчителі навчали нас власним прикладом.
Тут є дуже багато людей, яких я люблю. Кожен вчитель вклав в мене якусь
частинку себе.

Найважливіше чого мене навчила школа - допомагати іншим. В школу завжди приходило багато допомоги і нас навчали не тільки приймати цю допомогу, але й допомагати іншим. До нас приходить багато волонтерів, і ми розуміємо, що ми теж станемо волонтером для когось.

Я вивчаю соціальну педагогіку. Коли у коледжі були лекції про школи-інтернати, то я розуміла цю тему краще, ніж інші одногрупники і навіть сперечалася з викладачем, яка казала, що з усіх інтернатів діти виходять не соціалізовані, які не знають навіть, що таке
компостер в трамваї. Я з цим зовсім не погоджуюсь, далеко не всі інтернати
такі. Я знаю, що усі випускники нашої школи – досить розумні і підготовлені
до життя.

Люди і спілкування - для мене це головне у школі.

Мар'яна Костів, випускниця школи, студентка соціальної педагогіки і приктачної психології Львівського педагогічного коледжу.

Моя професія - це мрія, яка здійснилася.

Я працюю в школі вже 7 років і багато чого змінилося в нашій школі за цей час в позитивну сторону. Найголовніше – змінився директор. У нас найкращий директор у світі. Змінилася структура роботи, форми, методи. Більше свободи отримали діти. Їм відкриті двері усюди. У наших учнів є дуже багато можливостей. Лише б вони хотіли реалізовувати ці можливості.

Тут навчаються і живуть дітки соціально незахищеної категорії. Цей заклад ніколи не буде їх домом. Психологічно це неможливо. Діти самі розуміють свою проблему. Ми замінюємо їм батьків і це залишається на все життя. Навіть після школи, ми тісно спілкуємося, вони з нами радяться.

Проект репетиторства до ЗНО - є нашим найбільшим досягненням. Завдяки цьому минулого року 50 % нашого випускного класу вступили в університети. До того, останні роки майже ніхто не вступав до ВНЗ.

Інколи ми бачимо мінімум зусиль зі сторони дітей, вони втрачають час. Дітям, які не мають мотивації від батьків, важче розвивати себе.

Жанна Олександрівна Харчун, заступник директора з навчальної роботи

Я не думав, що мене оберуть, але коли я почув, що саме я став президентом школи, я відчув себе відповідальною цілеспрямованою людиною. Я вважаю, що школу треба робити кращою і цікавішою, і я хочу робити це власними руками.

З парламентом ми плануємо розробити інтегровані уроки для молодших класів, щоб вони краще розвивали свої здібності. В інтернеті ми шукаємо різні статті про те, як це здійснити.

Андрій Марцун, президент шкільного парламенту

У кожному предметі треба шукати тему, яка дійсно тебе цікавить. У школі я набув багато
знань завдяки додатковим можливостям і гурткам. Мене цікавлять інформаційні
технології, в майбутньому я хочу стати програмістом або веб-дизайнером.

Андрій Марцун, президент шкільного парламенту

Коли любиш свою роботу, нічого не важко.

Стратегія розвитку школи - це якісні освітні послуги, щоби діти після завершення нашої школи були конкурентоздатними, соціалізованими, щоби зовнішній світ не впливав на них негативно. Для нас важливо, щоб наші діти стали гарними людьми, не зважаючи на їх оцінки, успіхи в школі.

Ми відкриті. У нас є маса проектів, багато волонтерів. Головне - це довіра. Якщо я бачу, що люди приходять з хорошими намірами, цілями, то нехай працюють.
Є проекти які тривають рік, два, п'ять або проект, який триває лише день. І якщо
дитині це несе користь і з одного і з іншого, то це – головне.

Найбільші наші успіхи – це успіхи дітей. Чим кращими стають діти, тим
більше ми пишаємося нашою роботою. Успіх – це діти, це їх поведінка, ставлення,
їх майбутнє. Якщо вони будуть чесно і гідно жити – це наш успіх.

Андрій Євгенович Закалюк, директор львівської школи-інтернат №2.

У цій школі я перший рік. Перед цим я 7 років була волонтером-аніматором при церкві. З дітьми я працюю з 13 років – це великий досвід. Зараз я одночасно з роботою у школі вчуся на 3 курсі в університеті. Моя професія - соціальний педагог і практичний психолог.

У цій школі діти набагато більше цінують любов і щирість інших. Вони дуже відчувають, коли їх люблять, як до них ставляться. Діти дуже відкриті і щирі.

Я згадую свою школу - в мене і половини таких можливостей, як у них не було. Тут багато гуртків і багато людей, які дуже люблять їх. Я завжди кажу дітям, що «я би хотіла тут вчитися»

Я хотіла би більше дітей привчати до творчості. Звичайно є багато учнів, які беруть активну участь у всіх заходах, але все рівно є діти, які не беруть участі, не розвивають свій талант, вони не хочуть цього. Хочу зробити ще більше творчих гуртків і нових заходів , яких тут раніше не було, щоб діти не зупинялися.

Роксолана Михайлівна Винницька, педагог-організатор.